Логічне програмування

Матеріал з Словник з інформатики
Перейти до: навігація, пошук

'Логічне програмування'



Розділ дискретної математики який вивчає методи та можливісті парадигми, парадигму програмування так називають логічне програмування. Методи парадигми засновані на виведенні нових фактів з даних фактів згідно з заданими логічними правилами.

Логічне програмування ще виникло як спрощення функціонального програмування для математиків, лінгвістів, які вирішують завдання символьної обробки.Замість опису алгоритму розв'язання задачі описується світ завдання, які є об'єкти,також їх властивості і відносини між ними. За основу опису беруться відносинри між об'єктами.



Логічна програма являє собою набір відносин, які називаються фактами і правил, на підставі яких можуть бути отримані нові відносини. Вона не задає ніякого процесу обчислень. Це свого роду база даних про предметну область завдання.



Planner, так називать першу мову логічного програмування, в якому була закладена можливість автоматичного виведення результату з даних і заданих правил перебору варіантів. Щоб знизити вимоги до обчислювальних ресурсів за допомогою методу backtracking та забезпечити можливість виведення фактів, без активного використання стека для того використовують Planner. Також після нього була розроблена мова Prolog, яка не вимагала плану перебору варіантів і була спрощенням мови Planner.

У цей час найпопулярнішою мовою логічного програмування вважається Prolog.Вона має безліч діалектів, що є за своєю суттю універсальною машиною виведення, що працює в припущенні замкнутості світу фактів. Також є менш популярні мови це Oz, Datalog, Mercury.



Логічне програмування має свої переваги такі як:



1) зручність опису відносин між об'єктами (реляційна модель);

2) можлмвість перебору і пошуку різних рішень;

3) легкість розуміння налагодження програм;

4) компактність коду;

5) легкість опису складних структур даних.




Логічне програмування має безліч областей для застосування:



- обробка текстів;
- експертні системи;
- автоматичний переклад;
- символьні обчислення;
- автоматичні управління;
- СУБД;
- САПР;
- Data-minig.

Список використаної літератури: 1. Анатолий Адаменко, Андрей Кучуков Логическое программирование и Visual Prolog (с CD).. — СПб.: «БХВ-Петербург», 2003. 2. Логічне програмування [Електронний ресурс] ˗ Режим доступу до ресурсу: http://www.nestor.minsk.by/kg/2000/10/kg01004.html 3. Логічне програмування [Електронний ресурс]. – 2013. – Режим доступу до ресурсу: hhttp://uk.wikipedia.org/wiki.